Стара Румунія - Гайдамаки

Ой, чи ясно на душі, я не знаю,

Ніч розкидала вогні, я збираю.

Ти про неї не питай,

За мною не голоси.

Щастя було не дуже, та й не мало,

Не повірив я йому, так сі стало.

Не повірив я йому, так сі стало,

Скількі, курво, не давай — усе мало.

Не пізнав, не покохав, бо не вмію,

Що у грудях не горить, то не гріє.

Пісня ллється через край, х.

з тим краєм,

Не трима мене земля, так буває.

Пішов Місяць по воді, як поорав,

Сонце, не веди мене в Чорну гору!

Oh, chiaro sull'anima, non lo so

La notte ha disperso le luci, ho capito.

Non chiedere di lei,

Nessun voto per me.

La felicità non era molto, e non poco,

Non gli credevo, quindi è successo.

Non gli credevo, quindi è successo,

Quanto, cagna, non dare - tutto non è abbastanza.

Non sapevo, non amavo, perché non posso,

Ciò che non brucia nel petto non si riscalda.

La canzone si riversa oltre il limite, x.

con quel bordo

La terra non mi tiene, succede.

La luna andava sull'acqua, come arata,

Sole, non portarmi sulla Montagna Nera!