Ностальгія -

Весняна посмішка згори,

В домі сам.

Субота, вечір назавжди,

Ліг, не встав.

Рілля на небі то роки,

Плач — мій птах.

А попід серцем будяки,

Знай свій жах.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не ворожить,

Вгамуйся ж моя хижа

Ностальгія.

Шаленим став вогонь

Її страшних долонь,

Та вперто ростуть хвилі

Ностальгії.

Про неї подумки згори,

Я ж не сам.

Бо сам під небом назавжди,

А ж десь там.

Сміюсь тоді коли болить,

Плачу в кайф.

Є ще шаленство що горить,

То віри драйв.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не говорить,

Бо хоче мене мила

Ностальгія.

Її слова — вогонь,

А радість її вронь,

І вірить моє серце

В її крила.

Sorriso primaverile dall'alto,

A casa da solo.

Sabato sera per sempre

Sdraiati, non alzarti.

Terra arabile nel cielo per anni,

Il pianto è il mio uccello.

E sotto il cuore dei cardi,

Conosci il tuo orrore.

Coro:

E il sorriso fa male

E l'amore non divina,

Calmati, mio ​​predatore

Nostalgia.

Il fuoco è diventato pazzo

I suoi terribili palmi,

Ma le onde crescono ostinatamente

Nostalgia.

Pensa a lei dall'alto,

Non sono solo.

Perché sono sotto il cielo per sempre,

Ma da qualche parte lì.

Rido quando fa male

Piangere di buon umore.

C'è ancora la follia che brucia

Questa è la spinta della fede.

Coro:

E il sorriso fa male

E l'amore non dice

Perché lei mi vuole

Nostalgia.

Le sue parole sono fuoco

E la gioia della sua caduta,

E il mio cuore crede

Nelle sue ali.