Раніше - БЕЗОДНЯ

Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки…

В них віддзеркалюються тимчасові візерунки.

Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір.

Згадай їм наші ті роки, вони ж і твої.

А знаєш, не ховай свою старість!

Як казав мій знайомий: «все перейде в радість — шлях у небо…»

Як гадаєш, скільки ще нам чекати?

Скільки ці ніяки тіла будуть нас ігнорувати,

Лажати, свої мозолі наїдати?

Може ти мені підкажеш, мій кровний брате?

— А знаєш, раніше я тебе вже бачив,

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

— Так, повідав я пригод…

— А як же тебе звуть?

— Український народ.

Хей, ти заблукав!

Ти!

Хей!

Раніше зірки були вищими!

Вищими… Відійди від мене!

Коли мені сумно і сльози вже близько,

Коли опускаюся, падаю низько,

Коли вже немає ні сил, ні надії,

Так само як ти — я вмирати не вмію.

Як я казав раніше, я тебе вже бачив.

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

Так, ми закриєм всім нікчемам рот —

Це говорить мій народ!

Aprirai il mio libro, guarderai queste immagini...

Riflettono modelli temporanei.

Cadrai in colori freddi e troverai il tuo colore.

Ricordali dei nostri anni, sono anche tuoi.

E sai, non nascondere la tua vecchiaia!

Come ha detto il mio amico: "tutto si trasformerà in gioia - la via del paradiso..."

Quanto ancora pensi che dobbiamo aspettare?

Quanto questi nessun corpo ci ignorerà,

Mentire, mangiare i tuoi calli?

Puoi dirmelo, mio ​​fratello di sangue?

- Sai, ti ho già visto,

Sei stato distrutto e hai perdonato tutti.

- Sì, ho raccontato le avventure...

"Come ti chiami?"

- Popolo ucraino.

Ehi, ti sei perso!

Voi!

Ehi!

Prima le stelle erano più alte!

Più in alto... Allontanati da me!

Quando sono triste e le lacrime sono vicine,

Quando scendo, cado in basso,

Quando non c'è forza o speranza,

Come te, non posso morire.

Come ho detto prima, ti ho già visto.

Sei stato distrutto e hai perdonato tutti.

Sì, chiuderemo tutte le nostre bocche -

Questo è ciò che la mia gente sta dicendo!