Середні віки - BRUTTO

Другий рік місто косить чума.

Не працюють навіть борделі й тюрма.

Скінчився хліб, скінчилась вода.

З культурного життя — лише хресна хода.

Ходимо, кличемо святих отців.

На зворотньому шляху підбираємо мерців.

Папське ім'я втрачає силу і міць.

Відьми звільняються з робочих місць.

Сенс ворушити цю каламуть?

Що тут гадати?

Всі й так помруть.

Яка різниця, що скажуть зірки?

Середні віки такі Середні віки.

І тоді єпископ приходить у єврейський квартал,

І говорить: «Хто з нас не гине за метал?

Усіх нас нищить небесний терор,

Усіх нас винесуть в чорний коридор.

Світла немає.

Відсутня мета.

Саме час починати свята».

І тоді лунає барабанний бій,

І підіймає з землі ремісників і повій,

І затягує нас у свою круговерть.

Тих, хто помер, не лякає смерть.

Не лякає жодна з її образ.

Боятись тут варто хіба що нас.

І ми одягаємо пір'я й хвости,

І змащуємо кров’ю натільні хрести,

І палимо на вулицях свого сатану,

І оголошуємо небесам війну,

І водимо процесії довкола вогнів.

Все, що в нас є - це народний гнів.

Клади на обличчя пудру й грим.

Ніколи не пізно померти молодим.

Ніколи не пізно змінити ім'я.

Про мене свідчитиме тінь моя.

Але ніколи й нікому не кажи про це.

Смерть не пізнає нас у лице.

Il secondo anno la città è falciata dalla peste.

Nemmeno i bordelli e le prigioni funzionano.

Il pane è finito, l'acqua è finita.

Dalla vita culturale - solo la processione.

Andiamo, chiamate i santi padri.

Sulla via del ritorno raccogliamo i morti.

Il nome pontificio perde potere e autorità.

Le streghe vengono licenziate.

Ha senso creare questo pasticcio?

Cosa c'è da indovinare?

Tutti moriranno comunque.

Che differenza fa quello che dicono le stelle?

Il medioevo è il medioevo.

E poi il vescovo viene al quartiere ebraico,

E dice: "Chi di noi non muore per il metallo?

Il terrore celeste ci sta distruggendo tutti,

Saremo tutti portati fuori nel corridoio nero.

Non c'è luce.

Nessun obiettivo.

È ora di iniziare le vacanze".

E poi c'è un battito di tamburi,

E solleva dalla terra gli artigiani e le prostitute,

E ci attira nel suo vortice.

Chi muore non ha paura della morte.

Nessuno dei suoi insulti spaventa.

Dovremmo avere paura qui.

E ci mettiamo piume e code,

E uniamo le croci con il sangue,

E bruciamo nelle strade del nostro Satana,

E dichiariamo guerra ai cieli,

E conduciamo processioni intorno alle luci.

Tutto ciò che abbiamo è la rabbia popolare.

Applicare cipria e trucco.

Non è mai troppo tardi per morire giovani.

Non è mai troppo tardi per cambiare nome.

La mia ombra mi testimonierà.

Ma non dirlo mai a nessuno.

La morte non ci conosce di persona.