Думи -

За карії оченята,

За чорнії брови

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову,

Виливало, як уміло,

За темнії ночі,

За вишневий сад зелений,

За ласки дівочі…

За степи та за могили,

Що на Україні,

Серце мліло, не хотіло

Співать на чужині…

Не хотілось в снігу, в лісі,

Козацьку громаду

З булавами, з бунчугами

Збирать на пораду…

Нехай душі козацькії

В Україні витають —

Там широко, там весело

Од краю до краю…

Як та воля, що минулась,

Дніпр широкий — море,

Степ і степ, ревуть пороги,

І могили — гори, —

Там родилась, гарцювала

Козацькая воля;

Там шляхтою, татарами

Засівала поле,

Засівала трупом поле,

Поки не остило…

Лягла спочить… А тим часом

Виросла могила…

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Журбою

Не накличу собі долі,

Коли так не маю.

Нехай злидні живуть три дні -

Я їх заховаю,

Заховаю змію люту

Коло свого серця,

Щоб вороги не бачили,

Як лихо сміється…

Нехай думка, як той ворон,

Літає та кряче,

Щебече та плаче

Нишком — люди не побачать,

То й не засміються…

Не втирайте ж мої слбози,

Нехай собі ллються.

Чуже поле поливають

Щодня і щоночі.

Поки, поки… не засиплють

Чужим піском очі…

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Per gli occhi marroni,

Per sopracciglia nere

Il mio cuore batteva, rideva,

versò la sua lingua,

Versato, come abilmente,

Nelle notti buie,

Per il verde ciliegio,

Per la grazia di una ragazza...

Per steppe e tumuli,

Cosa in Ucraina,

Il mio cuore batteva forte, non volevo

Cantare all'estero...

Non volevo essere nella neve, nei boschi,

Comunità cosacca

Con mazze, con grappoli

Raccogli per un consiglio...

Lascia che le anime dei cosacchi

In ascesa in Ucraina -

È largo lì, è divertente lì

Da bordo a bordo...

Come quella volontà del passato,

Il Dnepr è ampio: il mare,

Steppa e steppa, rapide ruggenti,

E tombe - montagne, -

È nata lì e ha ballato

Volontà cosacca;

Là la nobiltà, i tartari

Semina il campo,

Il cadavere seminò il campo,

Non fa ancora freddo...

Sono andato a letto a riposare... Nel frattempo

La tomba è cresciuta...

I miei pensieri, i miei pensieri,

Guai a me con te!

Perché sono rimasti sulla carta

Righe tristi? ..

Perché il vento non ti ha portato via

Nella steppa, come una segatura?

Perché notoriamente non hai dormito,

Come sta il tuo bambino? ..

Tristezza

Non prenderò il mio destino,

Altrimenti.

Lascia che i poveri vivano tre giorni -

li nasconderò,

Nasconderò il serpente feroce

Intorno al tuo cuore,

che i nemici non hanno visto,

come ride il male...

Lascia che il pensiero, come quel corvo,

vola e piange,

Cinguetta e piange

Nishkom: le persone non vedono

Non rideranno nemmeno...

Non strofinare le mie lacrime,

Lascia che si versino.

Il campo di un altro è irrigato

Ogni giorno e ogni notte.

Finché, finché... non si addormenterà

Occhi di sabbia alieni...

I miei pensieri, i miei pensieri,

Guai a me con te!

Perché sono rimasti sulla carta

Righe tristi? ..

Perché il vento non ti ha portato via

Nella steppa, come una segatura?

Perché notoriamente non hai dormito,

Come sta il tuo bambino? ..