Листопад - Гайдамаки

Поети складають пісні, не гаючи часу свого на землі.

Системи працюють, їх пильнують, купляють, засуджують, лікують.

Свідомість їх не потрібна нікому й кохання приречене в світі тварин,

З якого постала Людина, на неї ти так не дивися, вона ще дитина!

Прийшов листопад і раптом ти зрозумів, що не маєш снів

З тих пір, як твоя крів отруєна ядом стріл.

Щоночі тіло твоє вмирає, душа тікає й проникає

За стіни багатоквартирних домів, у шоці від того, що діється з нами…

І знов забуває, куди вертає, фізичне тіло собі шукає

У світі тварин, потоці машин, поганих пісень, сумних очей,

Картин, від яких псується крів.

А може, це просто прийшов листопад,

А ти ще не звик до природніх змін?

А може, тебе вже нема?

Не треба спішити жити, раптом прокинутися й зрозуміти

Усе, що ся діє навколо, побачити в новому цвіті

Стільки ясних очей, красивих людей, пісень, що гукають жити

Наших дітей у майбутній день, обняти й благословити!..

Поети складають пісні, не гаючи часу свого на землі.

Системи працюють, їх пильнують, купляють, засуджують, лікують.

Вони замовкають, поволі зникають, пісні забуваються, люди лишаються

В стінах багатоквартирних домів, з яких вже ніколи на Світ не вертаються!

I poeti compongono canzoni senza perdere tempo sulla terra.

I sistemi funzionano, vengono guardati, comprati, condannati, trattati.

Nessuno ha bisogno della loro coscienza e l'amore è condannato nel mondo animale,

Da cui è sorto l'Uomo, non la guardi così, è ancora una bambina!

È arrivato novembre e all'improvviso ti sei reso conto di non avere sogni

Da quando il tuo sangue è stato avvelenato dal veleno delle frecce.

Ogni notte il tuo corpo muore, la tua anima fugge e penetra

Dietro le mura dei condomini, sconvolti da quello che ci sta accadendo...

E ancora una volta dimentica dove sta tornando, cerca un corpo fisico

Nel mondo animale, il flusso di macchine, brutte canzoni, occhi tristi,

Dipinti che rovinano il sangue.

O forse è solo novembre,

Non sei ancora abituato ai cambiamenti naturali?

O forse te ne sei andato?

Non c'è bisogno di affrettarsi a vivere, svegliarsi all'improvviso e capire

Tutto ciò che sta succedendo in giro, guardalo in un nuovo colore

Tanti occhi limpidi, belle persone, canzoni che chiamano a vivere

Abbraccia e benedici i nostri figli il giorno dopo! ..

I poeti compongono canzoni senza perdere tempo sulla terra.

I sistemi funzionano, vengono guardati, comprati, condannati, trattati.

Cadono in silenzio, lentamente scompaiono, le canzoni vengono dimenticate, le persone restano

Tra le mura dei condomini, da cui non fanno più ritorno al mondo!