5:45 - Jamala

5:45.

Спиш?

— Не сплю

5:45.

Спиш?

— Не сплю

Думаєш?

Думаю

Важко сприймати — так чи ні

Знову сиджу в темряві

Думаєш?

Думаю

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

Поруч зі мною йшла зима

В білих снігах танула

Думаю

Згадую

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

Я стою серед міста, заплакані очі, губами ловлю слова

Минуле, майбутнє, я більше не хочу, не знаю, чи я жива

Як дитина ховаюсь в дротах телефонних, в чужих чорно-білих снах

Залишусь або зникну, проте не змінити нічого

Блек-аут у серці, загиблі девайси, до тебе немає мостів

Мереж порожнеча, і не сподівайся, що в полум'ï хтось вцілів

Вже не бачу обличчя, не чую твій подих, і треба піти до злив

Проте, пробач…

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

5:45.

Stai dormendo

"Non sto dormendo."

5:45.

Stai dormendo

"Non sto dormendo."

Pensi

penso

È difficile da accettare - sì o no

Sono di nuovo seduto al buio

Pensi

penso

Perdonami, non importa come mi perdoni

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non possiamo volare insieme

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non importa come mi perdoni

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non importa come mi perdoni...

L'inverno era accanto a me

Si è sciolto nella neve bianca

penso

mi ricordo

Perdonami, non importa come mi perdoni

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non possiamo volare insieme

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non importa come mi perdoni

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non importa come mi perdoni...

Sto nel mezzo della città, con le lacrime agli occhi, cogliendo le parole con le labbra

Passato, futuro, non voglio più, non so se sono vivo

Da bambino mi nascondo nei cavi telefonici, nei sogni in bianco e nero degli altri

Rimarrò o scomparirò, ma non cambierò nulla

Blackout nel cuore, dispositivi morti, nessun ponte per te

Le reti sono vuote e non aspettarti che nessuno sopravviva alle fiamme

Non riesco più a vedere la tua faccia, non riesco a sentire il tuo respiro e devo andare alle docce

Comunque mi dispiace...

Perdonami, non importa come mi perdoni

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non possiamo volare insieme

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non importa come mi perdoni

E c'è - così com'è, devo conviverci

Perdonami, non importa come mi perdoni...