Партизанська - Хорта

А на ранок там впав білий сніг,

Ти б побачив це, якби тільки міг:

Як кулі, крізь крони

Фарбували по білому червоним.

І ти почув би як стало дуже тихо:

Ані звіру рику, ані птаха крику,

Лише ліс плаче за річкою

Густою ялиновою смолою.

Приспів:

Не за владу-славу чи гроші

Їх пам’ятають береги Черемошу —

Не сховались, лишились,

Вони знали за що вони бились.

За рідну землю, сльози дівочі

Вони стояли до кінця проти ночі.

Братами лісними

Вони лишились назавжди молодими…

Вітер лоскотав воскові обличчя,

Гілки дерев шепотіли:"Навіщо?",

І вбитим воякам останнє запитання,

Але вони як і гори зберігали мовчання.

Вони дали бій — відчайдушні, голодні,

Хоча їх було всього п’ятеро проти сотні.

Вони це знали, і не вагалися,

Бо вони знали в той час за що вони дралися.

Стародавній закон знають Хортиця, Карпати —

Краще загинути вільним, аніж потрапити за грати.

Зараз про це не люблять пам’ятати,

Проте, колись скінчиться час пробачати.

За свою родину, через спалені хати

Вони взяли тоді у руки автомати.

І я вірю — ти б зробив би теж саме,

Коли твої двори повні ворогами…

Приспів.

E al mattino c'era la neve bianca,

Lo vedresti se potessi:

Come proiettili, attraverso corone

Dipinto in bianco e rosso.

E sentiresti come è diventato molto silenzioso:

Né bestia che ruggisce né uccello che grida,

Solo la foresta piange per il fiume

Resina spessa di abete.

Coro:

Non per la gloria del potere o il denaro

Sono ricordati dalle rive di Cheremosh -

non si è nascosto, perso,

Sapevano per cosa stavano combattendo.

Per la patria, lacrime di fanciulla

Rimasero in piedi fino alla fine della notte.

fratelli della foresta

Rimasero giovani per sempre...

Il vento solleticava i volti cerei,

I rami degli alberi sussurravano: "Perché?"

E l'ultima domanda ai soldati uccisi,

Ma loro, come le montagne, rimasero in silenzio.

Hanno combattuto - disperati, affamati,

Anche se ce n'erano solo cinque su cento.

Lo sapevano e non esitarono,

Perché sapevano in quel momento per cosa stavano combattendo.

Khortytsia e i Carpazi conoscono l'antica legge -

È meglio morire liberi che stare dietro le sbarre.

A loro non piace ricordarlo ora,

Tuttavia, un giorno sarà il momento di perdonare.

Per la sua famiglia, attraverso le case bruciate

Hanno quindi raccolto le mitragliatrici.

E credo che faresti lo stesso,

Quando i tuoi cantieri sono pieni di nemici...

Coro.