Русалки - Мандри

Настала ніч та зорі сяють над моєю головою.

Поснули люди, тілько місяць ніби човник над водою.

І тілько десь у далині в гаю співають солов'ї.

Аж чую регіт, плеск води, я носа висунув із хати.

Дивлюсь — пливуть на бережок русалки, сині та хвостаті.

І, настиливши осоки, вони лягли біля ріки.

Їх місяць гріє, ніч пливе собі повільно та неспішно.

А я дивлюсь на тих русалок, мені сумно й трохи смішно.

Дарма, що волни мертв’яки, бо мають чорні язики,

Неначе відьми на шабаші.

Приспів:

Гей-ла-ла-ла-ла-лей…

Все, що було, те загуло, та скілько всього проплило,

Де скілько душ русалки ті колись залоскотали.

Та цар Охрім на дні морскім собі у жони взяв русалку…

Небо падає вниз, вниз!

Приспів

Настане день, засяє сонечко, в саду запахнуть квіти,

Русалки зчезнуть у пітьмі…

La notte è venuta e le stelle brillano sopra la mia testa.

La gente dormiva, solo un mese come una barca sull'acqua.

E solo da qualche parte nella valle, nel boschetto, gli usignoli cantano.

Non appena ho sentito una risata, uno scroscio d'acqua, ho messo il naso fuori di casa.

Guardo - sirene, blu e dalla coda stanno nuotando sulla riva.

E, deponendo i carici, si sdraiarono presso il fiume.

La loro luna si scalda, la notte fluttua lentamente e senza fretta.

E guardo quelle sirene, sono triste e un po' buffa.

Sebbene le onde siano morte, perché hanno lingue nere,

Come le streghe al Sabbath.

Coro:

Gay-la-la-la-la-lei…

Tutto ciò che c'era ruggiva, e tutto ciò che era scomparso,

Dove sono le tante anime della sirena che una volta solleticavano.

Ma il re Ohrim prese una sirena da sua moglie in fondo al mare...

Il cielo sta cadendo, giù!

Coro

Verrà il giorno, splenderà il sole, il giardino odorerà di fiori,

Le sirene scompariranno nell'oscurità...