Нецілована - Олег Винник

А він творив картину довгі дні,

А він творив картину довгі ночі.

Її уста писала, її очі.

Вона всміхалася йому на полотні,

Гукала, кликала, манила за собою.

Він йшов, немов по сонячній струні,

Осяяний, осліплений любов’ю.

Приспiв:

Нецілована, незнана.

Ти моя, моя кохана.

Недосяжна, незнайома,

Моя втіха, моя втома!

Губами вимальовував: «Люблю!»

І на весь світ кричав він: «Я кохаю!»

Художника ніхто не розумів, —

Він серцем досягнув вершини Раю.

Приспiв:

Нецілована, незнана,

Ти моя, моя кохана.

Недосяжна, незнайома

Моя втіха, моя втома!

Нецілована, незнана,

Ти моя, моя кохана.

Недосяжна, незнайома

Моя втіха, моя втома!

E dipinse per molti giorni,

E dipingeva lunghe notti.

La sua bocca scriveva, i suoi occhi.

Gli sorrise sulla tela,

Gridò, chiamò, le fece cenno di seguirla.

Camminava come un filo di sole,

Illuminato, accecato dall'amore.

Coro:

Non baciato, sconosciuto.

Sei mia, mia amata.

Irraggiungibile, sconosciuto,

Il mio conforto, la mia fatica!

Dipingeva con le labbra: "Io amo!"

E ha gridato al mondo intero: "Io amo!"

Nessuno ha capito l'artista -

Ha raggiunto la vetta del Paradiso con il cuore.

Coro:

Non baciato, sconosciuto,

Sei mia, mia amata.

Irraggiungibile, sconosciuto

Il mio conforto, la mia fatica!

Non baciato, sconosciuto,

Sei mia, mia amata.

Irraggiungibile, sconosciuto

Il mio conforto, la mia fatica!