Зачекай - ТНМ Конго

Гілля, гілля царапає вікна

У вікнах — пусто, навколи — пусто, на дворі - зусман.

Нікого немає, нічого немає, та окрім синій темряви

мені хватає.

Темряви мені хватає (так!)

Тримає (так!) гукає (так!) сяй, сяй, сяй, сяй негайно.

Тимчасові тайни мають принаймні бажання

себе відкрити.

Таємниці - як діти.

Сьогодні - образа

Та завтра відразу це вже не є тайни

Це вже є бажання.

Це вже є бажання

отримать образу, хоча з нею є лише вікна

Та гілля.

У вікнах пусто, на дворі - зусман

Керує, шепоче:

Щодня буде так, але є ще те

гілля.

Зоряной пиллю образи

насіння сідає на вікна.

Прикро

Чому?

Тому, що мені прикро

Почивай, засинай.

Лягу я на край

Не лягай!

Вночі впаду за край.

Починай!

Почекаю, може хтось скаже,

Хтось скаже: зачекай!

ІІ

Гілля, гілля царапає вікна.

Повітря, тремтяще повітря… Звідки повітря?

Я чую, як вітер зоряну пил жене далі

Образа триває, мене вживає, образа триває.

У темряві сяє пил!

Де взяти сил для кволих крил.

Де взяти дозвіл на постріл у вітер,

Повітря триває, вжимає у вікна

Питає скрізь вікна: Чому тобі… Чому тобі прикро?

Що?

Що?

Щодня буде краще.

Але живе гілля з зоряной пиллю

Це все ж таки краще, ніж порожній ранок.

Пусто?

Так!

Але без обману

ІІІ

Так, так, чи не так, та танцють гопак вітер з зоряной пиллю.

Образи насіння сідає на вікна.

Прикро?

Так!

Так!

Отой їх гопак у темряві синій забира сили,

останні сили (у темряві синій забира сили)

Так, тільки так, та вже так більш не можна!

Удень — лише гроші.

Скажені гроші.

Тягне у ніч не менш скажений вітер

Склада з синіх літер на склі чиєсь ім'я,

керує, шепоче, та все ж склада чиєсь ім'я,

Iм’я тає, не пам’ятаю, що було вчора чого не було вчора

Лише з ехом розмова та ехо питає: що тобі сяє?

Я лише відповідаю на питання скрізь вікна

Прикро мені лише від того, що прикро

Rami, rami che graffiano le finestre

Le finestre sono vuote, i dintorni sono vuoti e il cortile è vuoto.

Non c'è nessuno, niente, ma l'oscurità blu

Ho abbastanza.

Ho abbastanza oscurità (sì!)

Trattiene (sì!) Grida (sì!) Risplendi, risplendi, risplendi, risplendi immediatamente.

I segreti temporanei hanno almeno dei desideri

Scopri te stesso.

I segreti sono come i bambini.

Oggi è un insulto

Ma domani non è più un segreto

Questo è già un desiderio.

Questo è già un desiderio

otterrà l'immagine, sebbene abbia solo finestre

E rami.

Le finestre sono vuote, il cortile è zusman

Gestisce, sussurra:

Sarà così ogni giorno, ma c'è di più

rami.

Star ha visto immagini

i semi siedono sulle finestre.

scusate

Come mai?

Perché mi dispiace

Riposa, addormentati.

Mi sdraio sul bordo

Non andare a letto!

Di notte cadrò oltre il limite.

Iniziare!

Aspetterò, forse qualcuno dirà

Qualcuno dirà: aspetta!

ІІ

Rami, rami che graffiano le finestre.

Aria, aria tremante... Da dove viene l'aria?

Sento il vento allontanare la polvere di stelle

L'insulto continua, mi consuma, l'insulto continua.

La polvere brilla nell'oscurità!

Dove trovare forza per le ali deboli.

Dove ottenere il permesso di sparare nel vento,

L'aria continua, stringendosi alle finestre

Chiede ovunque a Windows: Perché sei... Perché ti dispiace?

Che cosa?

Che cosa?

Andrà meglio ogni giorno.

Ma rami viventi con polvere di stelle

È ancora meglio di una mattina vuota.

Vuoto?

Così!

Ma senza inganno

III

Sì, sì o no, ma il vento hopak danza con la polvere di stelle.

Immagini di semi siedono sulle finestre.

Scusate?

Così!

Così!

Otoi il loro hopak nel blu scuro toglie forza,

ultime forze (nel blu scuro toglie forza)

Sì, solo sì, ma non è più possibile!

Durante il giorno - solo soldi.

Soldi pazzi.

Il vento non è meno furioso nella notte

Composizione di lettere blu sul vetro del nome di qualcuno,

gestisce, sussurra e tuttavia compone il nome di qualcuno,

Il nome sta svanendo, non ricordo cosa è successo ieri e cosa non è successo ieri

Solo con l'eco la conversazione e l'eco chiedono: cosa brilla per te?

Sto solo rispondendo a domande ovunque

Mi dispiace solo perché mi dispiace