Сліди - Артём Лоик

Крокую по слідам, уникаючи зірок

Римую небесам і ставлю на зеро!

Пишу це завдяки обірваних з плечей

Крил, а ваші мідяки залишу для очей…

Від щастя до біди, де реп не для дерев

Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!

Мрій тільки як і я!

Не бійся темноти!

Буває як не як час коли і ти не ти!

Час, коли пливе з-під ніг розплавленна земля!

Але я зрозумів чого прагнула змія!

Вказала на слабке і я з'їв не озернувсь

Але вірю прийде час, коли зможемо звернуть!

І вічний райський сад, знайдемо у собі!

Так хочеться назад повернутись, де слабкі

Мої рими і слова, але сильний, як і дух

Мій погляд, де ще в дзеркалі не ворог мій, а друг!

Де більший за понтами і де менший за роками

I де гупаю по стінам дуже тонкими руками!

Де я кричу на весь це світ і де лечу я

I де мені начхати, що він мене не чує!

І радуючись тріщині, йду до перемоги

Біжу до вас із віршами і вірю в них, як в Бога!

Де друзі мої разом, під під'їздом і чекають

I наші всі образи нас так сильно не чепають

Крокую по слідам, але тільки ті сліди

Згубились, — мені там, підсказали — йди сюди…

І я повірив і пішов, стежками тих людей

І багато чого знайшов, але тільки не себе…

Забув свою мету, там забув свої удари

Але зрозумів — іду, — на місці, а не далі

І залишив ті міста, де блукав один до того

Почав з нового листа шукати до себе дорогу!

Попереду був ліс, в лісі було болото

І я випадково вліз в його чорну позолоту…

По вуха зачерпнув і досхочу наївся

І думав, що помру я один у тому лісі!

Але витягнули руки і я знову пішов…

Ті міцні, великі руки — тягнулись із книжок!

І вже відчуваю мама, — нарешті іду слідами!

І я бачу своє сонце!

Але воно сідає…

Крокую по слідам, уникаючи зірок

Римую небесам і ставлю на зеро!

Пишу це завдяки обірваних з плечей

Крил, а ваші мідяки залишу для очей…

Від щастя до біди, де реп не для дерев

Мій, будую в собі дім, без замкнутих дверей!

Мрій тільки як і я!

Не бійся темноти!

Буває як не як час коли і ти не ти!

Seguo le orme, evitando le stelle

Faccio rima al paradiso e metto su zero!

Sto scrivendo questo grazie alle mie spalle strappate

Ali, e lascerò i tuoi soldi per gli occhi...

Dalla felicità alla miseria, dove il rap non è per gli alberi

Cavolo, mi sto costruendo una casa, senza porte chiuse!

Sogna solo come me!

Non avere paura del buio!

Succede come un momento in cui non sei tu!

Un tempo in cui la terra fusa galleggia da sotto i tuoi piedi!

Ma ho capito cosa voleva il serpente!

Indicò i deboli e io mangiai senza voltarmi indietro

Ma credo che verrà il momento in cui potremo voltarci!

E l'eterno giardino del paradiso, lo troveremo in noi stessi!

Quindi voglio tornare dove sono i deboli

Le mie rime e le mie parole, ma forti come uno spirito

Il mio punto di vista, dove nello specchio non c'è il mio nemico, ma un amico!

Dove più grande per esibizioni e dove più piccolo per anni

E dove busso ai muri con mani sottilissime!

Dove grido al mondo intero e dove volo

E dove posso starnutire che non mi sente!

E gioendo nel crack, vado alla vittoria

Corro da te con poesie e ci credo come in Dio!

Dove i miei amici sono insieme, sotto il portico e aspettano

E tutte le nostre immagini non ci toccano così tanto

Seguo le orme, ma solo quelle tracce

Perduto - io c'ero, mi hanno detto - vieni qui...

E ho creduto e ho camminato sulle orme di quelle persone

E ho trovato molto, ma non me stesso...

Ho dimenticato il mio obiettivo, ho dimenticato i miei tiri lì

Ma ho capito - sto andando - sul posto, non oltre

E lasciò le città dove aveva vagato prima

Ho iniziato a cercare un modo per una nuova lettera!

C'era una foresta davanti, c'era una palude nella foresta

E per sbaglio sono entrato nella sua doratura nera...

Alzò le orecchie e mangiò a suo piacimento

E ho pensato che sarei morto da solo in quella foresta!

Ma loro hanno allungato le mani e io me ne sono andato di nuovo...

Quelle mani forti e grandi tese dai libri!

E sento già mia madre - finalmente sto seguendo le mie orme!

E vedo il mio sole!

Ma si siede...

Seguo le orme, evitando le stelle

Faccio rima al paradiso e metto su zero!

Sto scrivendo questo grazie alle mie spalle strappate

Ali, e lascerò i tuoi soldi per gli occhi...

Dalla felicità alla miseria, dove il rap non è per gli alberi

Cavolo, mi sto costruendo una casa, senza porte chiuse!

Sogna solo come me!

Non avere paura del buio!

Succede come un momento in cui non sei tu!