Слово - Артём Лоик

А знаєш, що мене, друже, дістало?

Що мої тексти давно не веселі

Що піді мною горять п'єдестали

I я забив на нескорені скелі…

А знаєш, що мені, друже по горло

Набридло, — так це обрана мною самотність

Яку я ніс величаво і гордо

Тобі весь час одягаючи в творчість,

А знаєш, що мене, друже спіймало?

Моя мета всіх змінити навколо

І я змінив і доволі не мало…

Але звичайно лиш себе самого,

А знаєш, що мені друже до болю

Зараз потрібно, щоб душу зашити?

Так!

Знуву ділити слова ці з тобою!

І не вмирати життя, а прожити!

І щоб назавтра зі мною не сталось

Я буду бити руками постійно

На очах напівпустого залу —

Свою бетонну невидиму стіну!

І щоб назавтра зі мною не снилось, —

Хай які бурі зривають вітрила!

У мене знову моя супер-сила, —

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Моє слово!

Моя мова!

Моя правда!

Мої рими!

Слово, мова, правда, рими!

Моє слово!

Моя мова!

Моя правда!

Мої рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

А знаєш, що, друже, варто овацій, —

Напевно тільки лишитись собою!

А із новацій, напевно, — нова ціль!

І не лишати свою долю — долі

А знаєш, що, друже, варто поваги

Напевно, — сила світити для когось,

А знаєш, що друже варто уваги, —

Можливо світло і є нашим Богом,

А знаєш, що, друже, рухає нами?

Відсутність руху до нас перемоги,

А знаєш, щоби махнути крилами

Все ж таки треба побігти до того,

А не стояти і думати та є

Моя дорога, чи варто повернутись до миски…

А знаєш, друже, вогонь не вертає

На спалене місце!

Sai cosa mi ha preso, amico mio?

Che i miei testi non sono stati divertenti per molto tempo

Quei piedistalli stanno bruciando sotto di me

E ho segnato su rocce non conquistate...

E sai cosa mi è successo, amico mio

Sono stanco - questa è la solitudine che ho scelto

Che ho indossato maestosamente e con orgoglio

A te che ti vesti sempre di creatività,

Sai cosa mi ha catturato, amico mio?

Il mio obiettivo è cambiare tutti intorno

E sono cambiato e un bel po'...

Ma ovviamente solo me stesso,

E sai che il mio amico sta soffrendo

Ora hai bisogno di cucire l'anima?

Così!

Condividerò di nuovo queste parole con voi!

E non morire vita, ma vivere!

E così che non mi succeda domani

Batterò le mani costantemente

Davanti a un corridoio semivuoto -

Il tuo muro invisibile di cemento!

E così che il giorno dopo non sogno -

Che le tempeste rompano le vele!

Ho di nuovo la mia super forza -

Parola, lingua, verità, rime!

Parola, lingua, verità, rime!

La mia parola!

Mio linguaggio!

La mia verità!

Le mie rime!

Parola, lingua, verità, rime!

La mia parola!

Mio linguaggio!

La mia verità!

Le mie rime!

Parola, lingua, verità, rime!

Parola, lingua, verità, rime!

Parola, lingua, verità, rime!

Parola, lingua, verità, rime!

E sai che, amico mio, vale gli applausi -

Probabilmente resta!

E delle innovazioni, probabilmente, un nuovo traguardo!

E non abbandonare il tuo destino - destino

E sai che, amico mio, è degno di rispetto

Probabilmente - il potere di brillare per qualcuno

E sai che un amico merita attenzione -

Forse la luce è il nostro Dio,

Sai cosa ci guida, amico mio?

Mancanza di movimento verso di noi vittoria,

E sai, sbattere le ali

Devo ancora correre a

Invece di stare in piedi, pensare e mangiare

Mia cara, vale la pena tornare alla ciotola...

E sai, amico mio, il fuoco non ritorna

Al posto bruciato!