Мовчати - Ирина Билык, Святослав Вакарчук

Давай виключим свiтло i будем мовчати.

Про то?

шо не можна словами сказати.

Не можна писати, неможливо зiграти,

А тiльки мовчати, тихенько мовчати.

Давай мовчати про то, шо дiвчата

Не вмiють сховати, не можуть спати.

Давай про мене i про тебе мовчати,

Мовчати, аж поки не захочем кричати.

Програш

Мiсяць впав темно в кiмнатi,

Як добре, шо ти навчилась мовчати.

Про то, шо нiколи не змогла би збрехати,

Про то, шо нiколи менi не спитатись.

Ми будем з тобою у лiжку лежати,

Лежати, як снiг, водою стiкати.

Ми будемо жадно свої сльози ковтати,

А з ними слова, яких не сказати.

Програш

Давай помовчу тобi просто на вушко,

Холодною стала чаю кружка.

А ми ше маєм про шо помовчати,

А ми ше маєм про шо полежати.

Як свiтло проб'ється через нашi штори,

Ми знову з тобою, як снiг заговорим.

А поки ше темно є в нашiй кiмнатi

Давай з тобою будем просто…

Spegniamo la luce e taciamo.

A tale proposito?

che non si può dire a parole.

Non puoi scrivere, non puoi suonare,

E stai zitto, stai zitto.

Stiamo zitti su cosa sono le ragazze

Non possono nascondersi, non possono dormire.

Stai zitto per me e te,

Stai zitto finché non vogliamo gridare.

Perdita

La luna si è oscurata nella stanza,

È un bene che tu abbia imparato a tacere.

Che non avrebbe mai potuto mentire,

Su quello che non chiederò mai.

Ci sdraieremo a letto con te,

Sdraiati come neve, scola con acqua.

Inghiottiremo avidamente le nostre lacrime,

E con loro parole che non si possono dire.

Perdita

Fammi tacere per te,

La tazza del tè si è raffreddata.

E abbiamo ancora qualcosa su cui tacere

E abbiamo ancora qualcosa su cui mentire.

Mentre la luce irrompe attraverso le nostre tende,

Ti parleremo di nuovo come neve.

E mentre è ancora buio nella nostra stanza

Restiamo con te...