Крила - Мандри

Чорнії крила, шалені вітрила!

Білая крига йде в сонячний край.

Рідная, милая доля щасливая,

Як заблукаю мене відшукай!

Чотири вітри у моїй свиті,

Сушена риба й хліб у мішку…

Чиста водиця у моїй криниці,

Та мертвії голови в сірім сніжку.

Птаха-невдаха, душа бідолаха

В чорнії скелі не бийся крилом.

В плакучих вербах, у сонячнім серпні,

В синьому небі над тихим ставком…

Літай…

Літай…

Ali nere, vele pazze!

Il ghiaccio bianco va al confine soleggiato.

Nativo, dolce destino felice,

Trovami quando mi perdo!

Quattro venti nella mia suite,

Pesce e pane essiccati in un sacchetto…

Acqua pura nel mio pozzo,

E teste morte nella neve grigia.

Il perdente di uccelli, l'anima del povero

Non combattere con le ali nella roccia nera.

Tra i salici piangenti, nel soleggiato agosto,

Nel cielo azzurro sopra uno stagno tranquillo...

Volare…

Volare…