Зозуля - Мандри

Кувала зозуля в чарівних лісах до світання,

Співала коханая ніжную пісню до рання.

Принесла мені чару повну бажання,

Приголубила серце повне страждань.

Я блукав темним шляхом, чужим та ворожим,

Зимував люті зими без хліба та грошей.

Та літав до зірок, полюбив мене Бог,

Та ж іще люби, Боже, та ж іще люби, Боже.

Човен мого життя пливе в хвилях бурхливих,

Серед темних часів, примарних й мінливих.

Принеси ж мені, зоре, чару бажання,

Покохай моє серце повне страждань.

Il cuculo forgiato nelle foreste magiche prima dell'alba,

La mia amata ha cantato una canzone gentile fino all'inizio.

Mi ha portato un fascino pieno di desiderio,

Il suo cuore era pieno di sofferenza.

Ho vagato in un modo oscuro, alieno e ostile,

Svernava inverni rigidi senza pane e denaro.

Ma sono volato verso le stelle, Dio mi ha amato,

Ama lo stesso, Dio, ama lo stesso, Dio.

La barca della mia vita sta navigando tra le onde tempestose,

Tra i tempi bui, spettrali e mutevoli.

Portami, o stella, il fascino del desiderio,

Ama il mio cuore pieno di sofferenza.