Хтось із дитям удвох - Марія Бурмака

Хтось з дитям удвох

бродить рiздвяним садком,

каже дитятко — я Бог,

трусить снiжком.

Кутає їх благодать

у найтихiшiм з садiв,

пiр’ям холодним риплять

бiлi гусятка слiдiв.

Старший вперед ступа,

став посеред зими,

малому в подушку черпа

неба з янголами.

Знає, прийдуть королi,

знає, клякнуть умлiвiч,

знає, гусятка малi

попiдростають за нiч.

Хтось з дитям удвох

бродить рiздвяним садком,

каже дитятко — я Бог,

трусить снiжком…

Qualcuno con un bambino insieme

vagare per il giardino di Natale,

dice il bambino - Io sono Dio,

scuoti la neve.

La grazia li avvolge

nel più tranquillo dei giardini,

le piume fredde scricchiolano

tracce d'oca bianca.

Stupa attaccante anziano,

si alzò in pieno inverno,

al bambino in un cuscino di uno scoop

paradiso con gli angeli.

Sa che i re verranno,

sa, si inginocchiano abilmente,

sa che le papere sono piccole

crescere durante la notte.

Qualcuno con un bambino insieme

vagare per il giardino di Natale,

dice il bambino - Io sono Dio,

scuoti una palla di neve...