Сонцем, небом, дощем - Марія Бурмака

Я — де тихо і дощ,

Серед вулиць і площ,

Серед неба і зір,

Серед рік, серед гір…

Я — де втомлений шлях,

Де вертається птах

Із чужих берегів

На дороги свої…

Сонцем, небом, дощем,

Снігом, вітром, благаю ще.

Тільки, тільки мене

Не залишай… (весь куплет — 2)

Я — де трунок п’янкий,

Де слова від руки,

Ті далекі слова,

Обертом голова.

Від неписаних слів,

Від ночей тих і днів,

Що забути не можу…

Я — де тихо і дощ…

Я давно там, де ти,

Хай ще довго іти

І летіти дарма.

Де ти є чи нема?

Це не знати мені,

Це надія бринить,

Я — де світло і тінь…

Я — іду по воді…

Io - dove quiete e pioggia,

Tra strade e piazze,

Tra il cielo e le stelle,

A metà anno, in montagna...

io - dove la via stanca,

Dove l'uccello ritorna

Dalle rive di altre persone

Sulle tue strade...

Sole, cielo, pioggia,

Neve, vento, chiedo di più.

Solo, solo io

Non partire... (versetto intero - 2)

Sono dove la bevanda è inebriante,

Dove parole a mano,

Quelle parole lontane

Gira la testa.

Dalle parole non scritte,

Dalle notti e dai giorni

Cosa non posso dimenticare...

Sono dove c'è silenzio e piove...

Sono stato dove sei tu per molto tempo,

Andiamo lontano

E vola invano.

Dove sei o no?

Non mi conosce

Questa speranza si gonfia,

Io sono dove luce e ombra...

io cammino sull'acqua...