Я люблю твої кроки - Марія Бурмака

Я люблю твої кроки у тихих садах

Де троянди густi, мов туман бiля вiкон

Молодесенький мiсяць i срiбний наш дах

I неторканий смуток один в них великий

Може все це приснилось комусь i колись

Тих садiв нереальний причаєний подих,

Ти забутий навiки, ти рiдний наскрiзь,

Я люблю твої кроки у тишi по сходах

Тi троянди чекають давно не тебе

Хто там знає, що їм може й сто навiть рокiв

Я люблю твої кроки нiколи й нiде

Я люблю твої кроки, люблю твої кроки.

Я люблю твої кроки нiзвiдки вночi

В тих садах, де немає нi саду, нi дому,

Але є ще тi сходи i є тi ключi,

Лиш дверей не вiдчинить нiхто i нiколи.

Amo i tuoi passi nei giardini tranquilli

Dove le rose sono fitte, come nebbia vicino alle finestre

La giovane luna e il nostro tetto d'argento

E la tristezza intatta di uno di loro è grande

Forse qualcuno ha sognato tutto questo una volta

Quei giardini hanno un respiro nascosto irreale,

Sei dimenticato per sempre, sei nativo attraverso,

Amo i tuoi passi in silenzio sulle scale

Quelle rose non ti aspettavano da molto tempo

Chissà che possano avere anche cento anni

Amo i tuoi passi mai e da nessuna parte

Amo i tuoi passi, amo i tuoi passi.

Amo i tuoi passi dal nulla di notte

In quei giardini dove non c'è né giardino né casa,

Ma ci sono ancora quelle scale e ci sono quelle chiavi,

Solo nessuno aprirà mai la porta.