Я усмiхнусь тобi - Марія Бурмака

Я усмiхнусь тобi крiзь сльози, їдь

Бо профiль вiтру вранiшньго строїть,

Твiй корабель у гаванi стоїть

Гoтовий до дороги.

А берег знов пустельний i нiчий,

А чорна буря розпустила крила.

Але я сонце вишила вночi

На тих вiтрилах.

Ти може не повернешся назад,

Далекий голос так спiває тужно,

Твоя любов як дзвiн старих балад —

Гiрка i вiдчайдушна…

З твоїх стихiй немає вороття,

Моря шумлять i холодно на свiтi.

Таких, як ти чекають все життя.

Заради митi.

Весняний вiтре зустрiчей i втеч,

Покинеш дiм, любитимеш чужинку.

Ти з тих, якi цiлують спершу меч.

А потiм жiнку…

Ti sorriderò tra le lacrime, vai

Perché il profilo del vento mattutino cresce,

La tua nave è nel porto

Pronto per la strada.

E la riva è deserta e non c'è più nessuno,

E la tempesta nera spiegò le ali.

Ma ho ricamato il sole di notte

Su quelle vele.

Potresti non tornare indietro,

Una voce lontana canta così tristemente,

Il tuo amore è come una campana di vecchie ballate -

Amaro e disperato...

Non c'è cancello dai tuoi elementi,

I mari sono rumorosi e freddi nel mondo.

Le persone come te hanno aspettato per tutta la vita.

A causa del momento.

vento primaverile di incontri e fughe,

Lascerai casa, amerai un estraneo.

Sei uno di quelli che baciano la spada per primo.

E poi la donna...