Тарасу Шевченку - Артём Лоик

Час прийшов пишу до тебе

Як живеш, як твоє небо?

Як вірші, як твої рими бро?

Э ти і я, де ти і я, і три хвилини про

Нас с тобою під небом, тут ліпше чи там?

Ти краще писав від мене, — я краще читав

Я пропоную не тягнуть і заглянуть в майбуть

Спитаєш, — чи нема кріпатства за вікном?

— Мабуть

Не суди ходи сюди — ми і досі в куті, —

В інстаграмі пости і селфі куті

Я розповім, що таке влог і що таке є блог

I що частіше з нами Бог, точніше з нами борг

Загубився з орбіт, — так залітай на біт!

Ми писали обіт — вони чули — обід

Де фундамент осів — звикли стіни білить

I зправа тисячі красивих слів, тільки зліва болить,

А ми від тебе до мене — намалюємо хорду

Тут вірші твої — меми їх повторюють гордо,

А культура — краще промовчу…

Нам наклали на голову і сказали відтепер такий козацький чуб

І такий устрій, що очі зупинились на люстрі…

Я як і ти можу спокійно «перейти на русский»

А після легко повернутись додому немов би…

У нас, як в школі, в поведінці проблеми — не в мові!

Твоїх ягнят зарізали, не поперхнувшись — з'їли,

А вцілівших повезуть на Схід — КАМАЗи і ЗІЛи

Їх президент сидить по вілам — не по казематам

З указами, — не вистачає тим указам мату!

Є, як не кидай свої відверті думи

Немов каміння, — все одно не долетять до Думи!

Вони із тронів не терплять невдах

Проходьте далі по колу — не в дах!

Зі страшним посміхом, поспіхом, рими пострілом

З Господом досвітлу, до столу — простору, осторонь

Постерів, новомодних апостолів, невимовних, як тости слів

Я немов би за грати сів, але вдосталь заграти сил!

Такий мій реп — словесна гри мить

Рими кричать басуха гримить!

Роки ідуть, очі темніють,

А я і досі окрім репа нічого не вмію!

І мені класти на моду, за «тру» — не процент!

Я всі свої десять альбомів все тру їм про це!

Не знаю як ти, бо в тумані деталі

Але мої кращі вірші — навіть не твої невдалі!

І тут як ямби глибокі у нас глубокі ями…

Не переможем допоки не перетворим я в ми!

Учив нас як міг ти, не повзати — бігти!

Не вигризали своє — гризли на пальцях нігти!

Плодили ненависть!

На ділі — не на лист!

Плодились — знімались!

Терпіли — тримались!

Ми кохали — впивались!

Якось співали, бовало

Разом згорали — хто совість, хто свою користь вбивали!

І останніх було значно менше — одиниці…

Один закрив собою, — інший закрив зіниці!

Власне нічого не змінилось за вікном, окрім

Кричить гучніше «Заповіту» — «попа как у Кім»

È giunto il momento di scriverti

Come vivi come il tuo cielo?

Come le poesie, come le tue rime fratello?

E tu ed io, dove tu ed io, e tre minuti circa

Io e te siamo sotto il cielo, è meglio qui o là?

Hai scritto meglio di me - ho letto meglio

Suggerisco di non trascinare e guardare al futuro

Mi chiedi, non c'è servitù della gleba fuori dalla finestra?

- Apparentemente

Non giudicare, vieni qui - siamo ancora nell'angolo -

Post Instagram e angoli selfie

Ti dirò cos'è un vlog e cos'è un blog

E più spesso Dio è con noi, più precisamente abbiamo un debito

Perso fuori dall'orbita, quindi vola fino in fondo!

Abbiamo scritto un voto - hanno sentito - il pranzo

Dove si depositano le fondamenta, i soliti muri sono imbiancati

E a destra migliaia di belle parole, solo a sinistra fa male,

E attingiamo da te a me - disegniamo un accordo

Ecco le tue poesie - i loro meme sono ripetuti con orgoglio,

E la cultura è meglio tacere...

Ci hanno messo in testa e d'ora in poi ci è stato detto che una tale criniera cosacca

E un tale dispositivo che gli occhi si fermarono al lampadario...

Io, come te, posso tranquillamente "passare al russo"

E poi è facile tornare a casa come se...

A noi, come a scuola, nel comportamento di un problema - non nella lingua!

I tuoi agnelli sono stati macellati senza soffocare - hanno mangiato,

E i sopravvissuti saranno portati in Oriente: KAMAZ e ZIL

Il loro presidente è seduto sui forconi, non sulle casematte

Con i decreti, quei decreti non bastano!

Sì, non rinunciare ai tuoi pensieri sinceri

Come pietre, non arriveranno ancora alla Duma!

Non subiscono fallimenti dai troni

Vai oltre in cerchio, non sul tetto!

Con un terribile sorriso, fretta, colpo di rima

Con il Signore nella luce, alla tavola - spazio, a parte

Manifesti, apostoli di nuova moda, indicibili come brindisi di parole

È come se fossi dietro le sbarre, ma ho abbastanza forza per giocare!

Questo è il mio rap, un gioco di parole

Roma grida basuha sonaglio!

Gli anni passano, gli occhi si scuriscono,

E ancora non posso fare altro che rap!

E per mettersi alla moda, per "tru" - non interesse!

Ho raccontato loro tutto dei miei dieci album!

Non so voi, perché ci sono dettagli nella nebbia

Ma le mie poesie migliori non sono nemmeno le tue cattive!

E qui, tanto profonde quanto giambiche, abbiamo fosse profonde...

Non vinceremo finché non mi trasformerò in noi!

Ci ha insegnato come non si poteva gattonare - correre!

Non si sono mangiati da soli - si sono mangiati le unghie!

Hanno generato odio!

In effetti - non sulla lettera!

Procreare - filmato!

Tollerato - tenuto duro!

Abbiamo adorato - divertiti!

Una volta che hanno cantato, esultato

Bruciarono insieme: alcuni di coscienza, altri si uccisero a proprio vantaggio!

E questi ultimi erano molto meno - unità...

Uno si è chiuso - l'altro ha chiuso gli alunni!

In realtà, nulla è cambiato fuori dalla finestra, tranne

Grida più forte di "Testamento" - "sacerdote come Kim"