Востаннє - Таисия Повалий

У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.

Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.

Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.

Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої

колись.

А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.

Мовчання — хрест тяжкий для двох, де легку розіп'яту любов я понесу одна.

Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,

І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання.

Tra le tue braccia è caduta la notte, non vincerà, e né il sonno, né la giovinezza.

Stanchi dei corpi stanchi di consolazione, questa storia è vecchia quanto il mondo.

Tutto intorno si congela per l'ultima volta e l'amore muore al mattino, come dalle ferite.

Dio non voglia che tu lo sappia almeno una volta, ovviamente tutto è senza parole.

Non rimpiango che la nebbia sia caduta tra noi, questa nebbia di lacrime non versate.

Com'erano le nostre notti per te, mia cara, capirai tra le docce tra le braccia di un altro

una volta.

E non imploro tenerezza per l'ultima volta, non sentirai sospiri dalla mia bocca.

Il silenzio è una croce pesante per due, dove porterò solo un amore crocifisso leggero.

Sembrava solo che fossimo soli, lampeggiando attraverso la vita,

E non saremo toccati dall'amaro veleno dell'oblio, questa storia è vecchia quanto il mondo.

Tutto intorno si congela per l'ultima volta e l'amore muore al mattino, come dalle ferite.

E non chiedo tenerezza negli ultimi, non sentirai sospiri dalla mia bocca.