Запах війни - Тік

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.

Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.

Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей

Плачуть горобці бо у них Прометей

Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Хто вмирав десять раз за волю,

Той знає справжню її ціну.

Хто розгніваний бігав по полю

Вбиваючи грім піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,

Бо не в змозі нести.

Десять раз задля того вмирав,

Щоби знову воскрести.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.

Де дорога від сліз буркуном проросла.

Від порогу, до Гуляй поля.

I telegrafi tacciono, qualcuno ha tradito l'idea.

Tutti hanno perso la fede, ma guardano solo il cielo.

Là gli apostoli giocano a carte con uno stridore di denti.

Sulle icone rotte di vecchie idee

I passeri piangono perché hanno Prometeo

Toglie il fuoco per riscaldare gli dei.

Coro:

E il vento soffiava, i fiori piangevano.

Dio, guarda, questi sono tutti i tuoi figli.

Inalano così avidamente l'odore della guerra.

che morì dieci volte per la libertà,

Conosce il suo vero valore.

Che con rabbia corse attraverso il campo

Uccidere il tuono ha sollevato la vergine.

E gettando la croce,

Perché incapace di sopportare.

È morto dieci volte per questo,

Per essere resuscitato.

Coro:

E il vento soffiava, i fiori piangevano.

Dio, guarda, questi sono tutti i tuoi figli.

Inalano così avidamente l'odore della guerra.

Esci di casa, non c'è nessun posto dove andare dal dolore.

Dove la strada dalle lacrime germogliava di trifoglio.

Dalla soglia per camminare sul campo.