Skies at Our Feet (Небо у наших нiг) - Drudkh

Долини падають і туляться до ніг,

Звивають завої, відсахуючись, гори.

Наш пружний крок тверда земля доріг

Стрічає стогоном покори.

Чи ж не підіб'єм, не зірвемо ми

І обрій цей, і хмари ці рожеві?!

І вогкий вітер дужими грудьми

Співає на моїм мечеві.

Приxодили.

Стрічали шану й страх,

Здолавши багна, пущі і вертепи.

Приносили в приплющених очах

Своє блакитно-зеленаве небо.

Ми не зазнали радости.

Були

Їх пестощі рвучкі і небуденні.

Зривалися.

Збиралися й ішли.

Їм скрізь були краї ще більш південні.

І діти ці, вони уже тепер

Тікають в гори, наче вовченята,

І в них під чолом — синява озер,

Неспокій хвиль і далеч необнята.

Le valli cadono e si accalcano ai tuoi piedi,

Curve tortuose, prosciugamento, montagne.

Il nostro passo resiliente sono strade a terra solida

Incontra un gemito di umiltà.

Se non lo facciamo, non ci rompiamo

E questo orizzonte, e queste nuvole rosa?!

E un vento umido con seni forti

Canta sulla mia spada.

Sono venuti.

incontrato onore e paura,

Superare paludi, boschi e presepi.

Portato ad occhi chiusi

Il suo cielo blu-verde.

Non eravamo felici.

C'erano

Le loro carezze sono a scatti e insolite.

Si sono rotti.

Si sono riuniti e sono andati.

Avevano ancora più terre del sud ovunque.

E questi bambini, lo sono già

Fuggono sui monti come lupi,

E sotto le loro fronti - laghi blu,

L'irrequietezza delle onde è tutt'altro che abbracciata.