Києве мій - Таисия Повалий, Иосиф Кобзон

Грає море зелене, тихий день догора, дорогими для мене стали схили Дніпра,

Де колишуться віти закоханих мрій, як тебе не любити, Києве мій!

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

В очі дивляться канни, серце в них переллю, хай розкажуть коханій,

як я вірно люблю.

Буду мріяти й жити на крилах надій, як тебе не любити, Києве мій!

Спить натомлене місто мирним, лагідним сном, ген вогні, як намисто,

розцвіли над Дніпром,

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

Il mare è verde, la giornata è tranquilla, le pendici del Dnepr mi sono diventate care,

Dove ondeggiano i rami dei sogni innamorati, come posso non amarti, mia Kiev!

Serate di velluto, come il surf della felicità, come posso non amarti, mia Kiev!

Cannes guarda negli occhi, verserò in loro il cuore, lascia che dicano all'amato,

come amo veramente.

Sognerò e vivrò sulle ali delle speranze, come posso non amarti, mia Kiev!

La città stanca dorme in un sonno tranquillo e gentile, il gene si illumina come una collana,

sbocciò sul Dnepr,

Serate di velluto, come il surf della felicità, come posso non amarti, mia Kiev!

Serate di velluto, come il surf della felicità, come posso non amarti, mia Kiev!