When Gods Leave Their Emerald Halls - Drudkh

Холодні далекі зірки тануть

У темній воді лісових озер,

Сонце, що котиться тропою богів

За чорніючі пагорби,

Вітер, що пестить неслухняну

Гриву польових трав —

Все зберігає мовчання,

Наче відчуває близьку загибель.

Туман укутає ліси

В передранкові сутінки,

Підніматиметься

Над мовчазною водою

До верховіття дерев.

Роси блищатимуть

На лугах в останній раз,

Зустрічаючи схід сонця.

Осінь зодягне холодні хащі

В потускніле золото,

Дощі змиють яскравість фарб…

Le fredde stelle lontane si stanno sciogliendo

Nelle acque scure dei laghi forestali,

Il sole che rotola lungo il sentiero degli dei

Per le colline annerite,

Il vento che accarezza i cattivi

Criniera di erbe di campo -

Tutto resta muto,

Come se sentissi la morte imminente.

La nebbia avvolge le foreste

Al crepuscolo mattutino,

Si alzerà

Sopra l'acqua silenziosa

In cima agli alberi.

La rugiada brillerà

Nei prati per l'ultima volta,

Incontro con l'alba.

L'autunno metterà su boschetti freddi

Nell'oro sbiadito,

La pioggia lava via la lucentezza delle vernici...